Драматичні події, що відбуваються на Сході України, привертають увагу ЗМІ та громадськості не лише в нашій країні, а й у всьому світі. Бо практично в центрі Європейського континенту триває війна.
Однак важливі події відбуваються і в "тилу", далеко від "лінії фронту". Бо від них значною мірою залежить успіх України в цілому, зокрема, і в цій війні. І якщо "на фронті" все в України складається начебто непогано, то "в тилу" поки що залишилися питання. Зміна влади в державі відбулася під гаслами перетворень у політиці, економіці, соціальній сфері. Та чи почалися ці перетворення насправді?
На жаль. Замість того, щоб ефективно боротися з корупцією, злодійством, новий "проєвропейський" уряд, схоже, намагається перекласти весь тягар із наповнення бюджету на громадян. Наприклад, рекордно підвищені всі комунальні тарифи. А президент, замість проведення реформ і боротьби з бідністю громадян, зайнятий спробами "сформувати" орієнтовану на нього більшість у новій Верховній Раді.
Звісно, можна заперечити. Мовляв, триває війна, то чи ж до реформ тепер. Та якщо не зараз, то коли починати реформи?
Цифри говорять самі за себе. Кожне друге підприємство країни працювало збитково (+4,7% порівняно з 2013 роком), за підсумками першого кварталу. Глибока девальвація і відтік капіталу істотно звузили можливості банківського сектора підживлювати економіку грошима. У 17 банках працює тимчасова адміністрація, щодо семи банків прийнято рішення про ліквідацію. Ще щодо восьми в I півріччі завершена ліквідаційна процедура. Відтік депозитів перевищив 20%, що вводить в зону ризику ще кілька десятків банківських установ. Збільшується частка проблемних кредитів. Зростає навантаження на Фонд гарантування вкладів.
На середину серпня 2014-го порівняно з початком року гривня девальвувала на 58% щодо євро і майже на 64% — щодо долара. Це тягне низку згубних наслідків: імпорт інфляції, збільшення тягаря зовнішнього боргу, зниження купівельної спроможності, поява розривів у банківських балансах.
Інфляція прискорилася до 12% за сім місяців 2014 року, підриваючи реальні доходи громадян. А на кінець року може становити 19,5%, за оцінками МВФ.
Списати всі ці проблеми на конфлікт на Донбасі й недружні дії Росії можна. Адже яке відношення вже чужа нам Росія має до того, що українські суди продовжують залишатися інструментами здійснення переділу власності, а захоплення нерухомості та підприємств під ширмою "національних інтересів" стали повсякденною практикою як у столиці, так і в регіонах? Або, може, інструкції обкладати бізнес даниною нові губернатори й керівники податкових і митних органів отримують у Москві?
Поки що голос громадськості влада, схоже, не чує. Та він стає дедалі наполегливішим, зливаючись із голосом нової опозиції.
— Збереження держави значно більше залежить від стану її економіки й соціальної системи, ніж від темпів просування українських військ, — каже Олег Волошин, член політради Партії розвитку України. — Збідніла країна, що припинила працювати, з розлюченими і знедоленими людьми, набагато легше стає жертвою будь-якого агресора.
4 
35413
Коментарі