— У першу зиму накупив півбагажника цяцьок. Думав, знадобляться. Насправді більшість цих польових пристроїв — непотрібний мотлох, — говорить киянин 31-річний Олег Вілінський. Їздить "Таврією".

— Електрочайник кип'ятить воду півгодини. В дорозі його не грітимеш, бо вода розбризкається. На зупинці — теж, бо заради чашки чаю треба 2 літри бензину спалити, — розповідає. — Електрочашка підтримує температуру 40 градусів. Чай завжди якийсь напівхолодний. Саперну лопатку два роки провозив, жодного разу не виручила. Снігу толком не очистить, кригу теж не вдовбе. Спрей-розморожувач — та сама горілка, тільки у балончику. І коштує втричі дорожче. Засіб проти запрівання вікон — непогана річ. Але така токсична, що двічі труївся. Коли на нього потрапляє гаряче повітря — виділяє якийсь газ. У дорозі крутиться голова, хочеться блювати. Найкраще возити у багажнику 5-літрову пляшку з піском. Якщо машина забуксує — пісок можна підсипати. Якщо сіла пузом на сніг, із бутля вирізають шикарного ковша. Краще за будь-які лопатки.

×