Киянка Наталія Овсієнко привчила свого кота гуляти на повідку.
"Він ріс у квартирі. І йому завжди було цікаво дивитися у вікно, сидіти на балконі і нявчати на горобців. Потім він почав вискакувати за вхідні двері на сходинковий майданчик. Я винесла його на вулицю раз, потім вдруге. Бачу, що йому страшно, але і цікаво. Так сам випросив прогулянки", - розповідає Наталія.
Вона купила для свого висловухого шотландця Майка повідок у магазині для тварин.
"Для котів є спеціальні повідки, які складаються із двох ошийничків: один защіпується навколо шиї, а інший на грудях, за передніми лапами., - говорить Овсієнко. - Спершу хотіла шкіряний. Але його довжина всього 1,1 метра. Вирішила , що мало і купила два із тканини, щоб з'єднати їх. Обійшлися у 80 гривень. Але, як показала практика, довжини у 110 сантиметрів достатньо. Іншого не пристібали".
Спершу кіт гуляв на повідку по квартирі. Поки звик, що позаду щось волочиться.
"На вулицю стали виходити по 5 хвилин на день, - каже Наталія. - Боявся інших котів, собак, людей на велосипедах. Припадав до землі або тікав до під'їзду. Я брала його на руки. Але щодня прогулянки ставали довшими і дійшли до години. Кіт гуляє, як і пес: все нюхає, бігає, грається. Єдина відміна – кіт ще лазить по деревах. І його не можна тягти на повідку за собою, як собаку. Лише слідкувати за ним і йти, куди він хоче".
На прохання кореспондента Gazeta.ua Наталія називає плюси і мінуси прогулянки на повідку.
"Які плюси я отримала для себе? Поки я вигуляю кота, остаточно прокидаюся. Потім відвожу його додому і йду на стадіон бігати. За місяць схудла на 2 кілограми. Якби не кіт, я би точно не схотіла вилазити з теплого ліжка, щоб побігати, - каже Наталя. - Завдяки коту маю кілька нових знайомств. У мене у дворі працює двірником моя колишня однокласниця. Вона раніше соромилася своєї професії і навіть не віталася. А побачила Майка, щось запитала про нього. Зав'язалася розмова. Одна-друга. Ми стали спілкуватися. Потім я роззнайомилася із власниками собак. Тепер щодня маю цікавих співрозмовників".
Настрій у киянки щодня чудовий, бо день починається із прогулянки.
" Я стала більше помічати гарного навколо: як падає листя, як сходить сонце. На все стала дивитися очима кота: швидше помічаю небезпеку. Наприклад, собак, - говорить Овсієнко. - Стала розрізняти птахів , бо Майк на них полює. Цікава і його поведінка: вже не боїться собак. Б'є особливо нахабних по носу, і вони його перестали чіпати. Якось Майк упав із дерева, бо товстий і не зміг утриматися. Але я його піймала. Тварина ходить в туалет на вулицю і дере кігті об дерева, а не об домашні меблі".
Із мінусів – кіт будить голосним нявчанням о 6.00.
" Але це справа звички, - розповідає Наталія. – Кота також не можна підпускати близько до інших котів. Щоб не заразилися якимись хворобами чи щоб не набрався бліх".
4 
35413
Коментарі