Весь світ проти росіян. А бити по Росії найпростіше з території України, бо ми – сусіди. Так можна трактувати зміст останньої заяви міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. З вуст головного російського дипломата прозвучало, що Майдан у Києві зібрали, аби нашкодити Росії та всьому російському. Бо Україна, виявляється, лежала в сфері російських інтересів. А тепер її з цієї сфери насильницьким способом вивели.

Як уже не раз зазначалось, ніхто з вищих посадових осіб РФ не може нічого говорити від себе. Кожен, включно з паном Лавровим, є "голосом Путіна". Отже, висловлена публічно думка є думкою самого російського президента. До речі, сам Володимир Путін ще в часи Майдану не приховував свого незадоволення саме з приводу зазіхання на російські інтереси. Зокрема, він заявляв: Росія має такі самі права реалізовувати власні інтеграційні проекти, як і Захід. Тож залучення України до Митного союзу, на його думку, нічим не відрізняється від намірів ЄС розширятися на Схід.

Мало хто зараз пригадає, що в той період, конкретніше – під кінець грудня 2013 року, до Митного союзу урочисто вступила Вірменія. Цим самим Путін мав намір показати – бачите, інтегруватися з Росією не так уже й страшно. Якщо ви, звичайно, не записний русофоб. Трохи згодом термін "митний союз" було остаточно замінено на Євразійський Союз (ЄАС). Але час показав - на Вірменії російські інтеграційні проекти на пострадянському просторі заглохли. Надовго, якщо не назавжди. Причини всім відомі, переповідати їх тут укотре нема смислу. Проте, на думку Сергія Лаврова, з Російської Федерації намагаються зліпити монстра, бо світова русофобія прогресує.

Непрямо повторив цю тезу в ефірі російського "Дождя" сенатор Євген Тарло. Коментуючи санкції, котрі США недавно запровадили проти РФ, дипломований юрист заявляє: "Америка цим самим хоче поставити Росію на коліна!" Зазначивши – звісно ж, нічого в Америки не вийде й Росія на коліна не встане. Та відразу взявши глобальніше: ці дії США – лише черговий етап реалізації масштабного плану знищити все російське й домогтися бажаного світового панування.

Те, що російські сенатори говорять в інтерв`ю та пишуть у блогах і постах, підсумовують та узагальнюють особи рівня Сергія Лаврова. Звісно, заяви про тотальну ненависть до всього російського за межами Російської Федерації призначені насамперед для внутрішнього споживача. Це пояснює звичайним російським громадянам просту істину: нас ніхто не любить, бо ми – сильні, незалежні, не танцюємо під чужу дуду, не станемо на коліна, не продамося за американську булочку чи жуйку. У росіян є власна гордість, тож вони не повинні дозволити всім довкола їздити на собі. Таким чином, країні з 150-мільйонним населенням черговий раз на вищому рівні доводять її унікальність, неповторність, ексклюзивність. З цим не можуть змиритися вороги, а вони – усюди.

Але заяву Сергія Лаврова можна й треба розглядати під іншим кутом. Там є фраза: "Що б не робила Росія, як би вона не діяла – завжди натикається на протидію". Російський чиновник видає це за прояв русофобії. Натомість очевидно: будь-які дії Росії, спрямовані на розширення своєї сфери впливу, відразу створюють проблему для інших. Україна й Грузія, наприклад, зазнали прямої агресії. Провідні європейські політики чим далі, тим більше дбають про власний імідж, тому дистанціюються від Росії. У США ще довго прийматимуть рішення про військову допомогу нашій країні – натомість президент РФ моментально вирішив озброювати бойовиків на Донбасі, що призвело до кривавих трагедій світового масштабу.

Варто згадати: за всю свою історію російська держава змушувала рахуватися з собою силою зброї: або робіть, як хоче государь, або ми будемо стріляти. Правда, жодного разу Росії не вдалося протриматися довго. Тому тримати дистанцію від Російської Федерації – не тотальна русофобія, як заявляє Лавров, а елементарні питання власної безпеки та актуальний світовий тренд.

×